Прийомна сім`я
Прийомна сім’я є однією з форм влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки. Метою створення прийомної сім’ї держава визначила забезпечення належних умов для зростання в сімейному оточенні дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки., шляхом влаштування їх у сім’ї на виховання та спільне проживання.
Над досягненням цієї мети працюють державний департамент з усиновлення і захисту прав дитини та мережа Центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
Прийомна сім’я - це сім’я або окрема особа, як не перебуває у шлюбі, що добровільно за плату взяла на виховання та спільне проживання від одного до чотирьох дітей вищевказаної категорії.
Порядок влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки в сім’ю регламентується постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002р. №565 „Про затвердження Положення про прийомну сім’ю”.
Ті, хто взяли дітей у родину, є прийомними батьками, а влаштовані діти - прийомними дітьми.
У разі утворення прийомної сім’ї прийомні батьки беруть за плату прийомних дітей на власну житлову площу за наявності відповідних санітарно-гігієнічних та побутових умов.
Хто може стати прийомними батьками ?
Це може бути як подружжя, так і особа, що не перебуває у шлюбі, працездатного віку. Ви маєте мати не менший, ніж встановлений законодавством рівень забезпечення прожиткового мінімуму (гарантований мінімум) на кожного члена сім’ї, якщо обчислювати його сукупно середньомісячно. Він обчислюється за останні 6 календарних місяців , що передували дню звернення із заявою про створення прийомної сім’ї.
Особи, які виявили бажання стати прийомними батьками, в обов’язковому порядку повинні пройти навчання , організоване обласним центром соціальних служб для сім2ї, дітей та молоді із залученням відповідних спеціалістів ( психологів, медиків, педагогів тощо) за спеціальною програмою.
Слід враховувати, що коли б хоч один з прийомних батьків:
o не пройшов курс підготовки потенційних кандидатів у прийомні
батьки;
o визнаний в установленому порядку недієздатним або обмежено
дієздатним;
o позбавлений батьківських прав;
o позбавлений відповідних прав як опікун чи піклувальник за
неналежне виконання покладених на нього обов’язків, то дозвіл
на створення прийомної сім’ї не надається.
Існують також обмеження для кандидатів у прийомні батьки за віком. Влаштування дітей у прийомну сім’ю проводиться з урахуванням віку прийомних батьків та дітей, щоб на час досягнення обома прийомними батьками пенсійного віку всі прийомні діти досягли віку вибуття з прийомної сім’ї. Влаштування дітей в сім’ї розраховано таким чином, щоб до досягнення батьками пенсійного віку дитина могла стати повнолітньою, щоб повторно не травмувати психіку дитини. У разі досягнення пенсійного віку одним з прийомних батьків час перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків.
Також на заваді створенню прийомної сім’ї можуть стати вади фізичного чи психічного здоров’я потенційних прийомних батьків ( інваліди 1 та 11 групи, які, за висновком медико-соціальної експертної комісії потребують стороннього догляду, особи, які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства).
Відповідні умови висуваються і до членів родини прийомних батьків. Якщо з Вами на спільній житловій площі мешкають члени сім’ї, хворі на СНІД ( крім сімей, які беруть на виховання дітей, уражених ВІЛ-інфекцією), або мають вище перераховані вади, то Вам буде відмовлено у створенні прийомної сім’ї.
Які документи необхідно подати кандидатам у прийомні батьки?
До центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді за місцем проживання кандидатів подаються наступні документи:
o заява від подружжя або особи про створення прийомної сім’ї;
o копії паспортів;
o копія свідоцтва про шлюб, або у разі розлучення, копія свідоцтва про розірвання шлюбу;
o довідка про доходи за останні 6 місяців або копію декларації про доходи, засвідчену в установленому порядку;
o довідку про склад сім’ї;
o документ, що підтверджую право власності або користування житловим приміщенням;
o висновок про стан здоров’я заявників та членів сім’ї, які проживають разом з ними;
o довідка про наявність чи відсутність судимості;
o письмова згода всіх повнолітніх членів сім2ї, що проживають разом з кандидатами, на утворення на власній житловій площі прийомної сім’ї, засвідчену нотаріально або написану власноруч в присутності посадової особи, яка здійснює прийом документів;
o оціночна анкета;
o рекомендація.
Також складається акт обстеженні житлово-побутових умов проживання кандидатів з зазначенням розміру житлової площі за підписом представників центру та служби у справах дітей.
Яка різниця між усиновленою та прийомною дитиною?
Усиновлена дитина приймається в сім’ю на правах біологічної дитини з усіма правовими наслідками, а в прийомну сім’ю - до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічних, вищих навчальних закладах 1-1У рівня акредитації - до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.
За цього сімейних правовідносин між прийомними батьками та дітьми не виникає. За вихованцями зберігається статус дитини-сироти або дитини, позбавленої батьківського піклування. Це передбачає збереження за дитиною раніше призначених аліментів, пенсій та інших державних виплат.
Суми коштів, що належать прийомним дітям, переходять у розпорядження прийомних батьків і витрачаються ними на утримання прийомних дітей (відповідно до єдиного фінансового забезпечення „ гроші ходять за дитиною”).
Розмір щомісячної державної соціальної допомоги на дітей в прийомних сім’ях становить два прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку.
Прийомним батькам виплачується грошове забезпечення. Порядок призначення та виплати забезпечення визначається і затверджується Кабінетом Міністрів України. Зараз він становить 35% від розміру соціальної допомоги на дитину. У разі затвердження нового рівня прожиткового мінімуму розмір соціальної допомоги та грошового забезпечення перераховується без додаткового звернення прийомних батьків.
Органи опіки та піклування забезпечують збереження житла та майна прийомних дітей за місцем його знаходження і здійснюють контроль за його використанням.
Прийомні діти мають право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами, якщо це не суперечить їх інтересам і не заборонено рішенням суду.
Місцеві відділи у справах сім’ї та молоді забезпечують безкоштовне оздоровлення прийомних дітей у дитячих оздоровчих закладах. Прийомні діти, які за медичними показниками потребують санаторно-курортного лікування, забезпечуються путівками до спеціалізованих санаторіїв.
Утворення прийомної сім’ї
Рішення про утворення прийомної сім’ї приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконкомом міської ради (міст республіканського значення АР Крим і міст обласного значення) на підставі заяви сім’ї або окремої особи, які виявили бажання створити прийомну сім’ю, за поданням відповідного висновку служби у справах дітей про можливість створення прийомної сім’ї за результатами проходження курсу підготовки і рекомендації відповідного центру соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді. Прийомні батьки обов’язково інформуються про стан здоров’я, фізичний та розумовий розвиток дітей, яких вони мають бажання взяти на виховання та спільне проживання.
Орган, який прийняв рішення про утворення сім’ї, несе відповідальність за її функціонування відповідно до законодавства.
На підставі рішення про створення прийомної сім’ї між прийомними батьками та органом, який утворив сім’ю, укладається договір про влаштування дітей до прийомної сім’ї на виховання та спільне проживання.
Місцеві служби у справах дітей надають допомогу кандидатам у прийомні батьки в підборі дітей та налагоджені контактів з ними.
На протязі функціонування прийомної сім’ї місцевим центром соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді здійснюється соціальне супроводження, що передбачає надання комплексу соціальних послуг, спрямованих на створення належних умов для функціонування прийомної сім’ї. За прийомною родиною закріплюється соціальний працівник, який пройшов відповідну підготовку.
Прийомні батьки зобов’язані періодично, але не рідше одного разу на два роки, проходити курс підвищення виховного потенціалу, які проводить обласний центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді.
Контроль за виконанням договору, а також за умовами проживання та виховання прийомних дітей здійснює місцева служба у справах дітей.
Раз на рік служба у справах дітей готує звіт про стан виховання, утримання і розвитку дітей у прийомній сім’ї на основі інформації, що надаються соціальним працівником, який здійснює соціальне супроводження родини, вихователем дошкільного навчального закладу або класним керівником загальноосвітнього навчального закладу, де навчається дитина, дільничним лікарем-педіатром, дільничним інспектором місцевого відділку міліції.
Прийомні батьки обов’язково ознайомлюються з звітом.
Припинення функціонування прийомної сім’ї
Якщо у прийомній сім’ї виникнуть несприятливі умови для виховання дітей та спільного проживання ( важка хвороба прийомних батьків, зміні їх сімейного стану, відсутність порозуміння батьків з дітьми, конфліктні стосунки дітей), або прийомні батьки не будуть виконувати обов’язки щодо належного виховання, розвитку та утримання дітей, буде порушуватися схема антиретровірусної терапії дитини, або ж дітей повернуть біологічним батькам ( опікуну, піклувальнику, усиновителю) чи дитина досягне повноліття або прийомні батьки-пенсійного віку, то договір буде розірвано.
У разі припинення дії договору сім’я позбавляється статусу прийомної, а питання про подальше влаштування дітей вирішується органом опіки і піклування
Дитячий будинок сімейного типу
Дитячий будинок сімейного типу - окрема сім'я, що створюється за бажанням подружжя або окремої особи, яка не перебуває у шлюбі, для забезпечення сімейним вихованням та спільного проживання не менш як 5 дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування (глава 20-2 Сімейного Кодексу України; постанова Кабінету Міністрів України від 26.04.2002 № 564 „Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу”).
Батьки-вихователі - особи, які беруть на виховання та спільне проживання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування(далі - вихованці).
Батьками-вихователями можуть бути повнолітні та працездатні особи, за винятком:
• осіб, визнаних у встановленому порядку недієздатними або обмежено дієздатними;
• осіб, позбавлених батьківських прав;
• осіб, звільнених від обов'язків опікунів (піклувальників, усиновителів) за неналежне виконання покладених на них обов'язків;
• осіб, які за станом здоров'я не можуть виконувати обов'язки щодо виховання дітей (інваліди I і II групи, особи, які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства).
Не можуть бути батьками-вихователями особи, з якими проживають члени сім'ї, які мають глибокі органічні ураження нервової системи, алкогольну та наркотичну залежність, хворі на СНІД, відкриту форму туберкульозу, психотичні розлади, в яких офіційно зареєстровані асоціальні прояви, нахили до насильства.
Батьки-вихователі несуть відповідальність за життя, здоров'я, фізичний і психічний розвиток вихованців.
Батьки-вихователі є законними представниками вихованців і захисниками їх прав та інтересів у всіх органах, установах та організаціях без спеціальних на те повноважень.
Вихованці перебувають у дитячому будинку сімейного типу до досягнення 18-річного віку, а в разі продовження навчання у професійно-технічному, вищому навчальному закладі I-IV рівня акредитації - до 23 років або до закінчення відповідних навчальних закладів.
Рішення про створення дитячого будинку сімейного типу приймається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим комітетом міської ради (міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення) на підставі заяви осіб або особи, які виявили бажання створити такий будинок, з урахуванням результатів навчання, подання відповідного центру соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді і висновку служби у справах дітей про наявність умов для його створення.
На підставі рішення про створення дитячого будинку сімейного типу між батьками-вихователями та органом, який прийняв рішення про його створення, укладається угода.
Дія угоди припиняється у разі, коли в дитячому будинку сімейного типу виникають несприятливі умови для виховання та спільного проживання дітей (важка хвороба батьків-вихователів, відсутність взаєморозуміння з дітьми, конфліктні стосунки між дітьми, невиконання батьками-вихователями обов'язків щодо належного виховання, розвитку та утримання дітей), повернення вихованців рідним батькам (опікуну, піклувальнику, усиновителю), досягнення дитиною повноліття, за згодою сторін, з інших причин, передбачених угодою, та за рішенням суду.
У разі припинення дії угоди питання про подальше влаштування вихованців вирішується органом опіки і піклування, який вживає вичерпних заходів влаштування дітей у сім'ї громадян України - на усиновлення, під опіку або піклування, у прийомні сім'ї, дитячі будинки сімейного типу.
До дитячого будинку сімейного типу, в першу чергу, влаштовуються діти, які перебувають між собою у родинних стосунках (брати, сестри). В такому випадку, орган, що створив дитячий будинок сімейного типу, має право позачергово надати житлове приміщення для розташування дитячого будинку сімейного типу. Користування наданим житловим приміщенням здійснюється в порядку, встановленому законодавством для користування службовими приміщеннями
Влаштування дітей у дитячий будинок сімейного типу проводиться з урахуванням віку батьків-вихователів та дітей, за умови, що на час досягнення обома батьками-вихователями пенсійного віку всі вихованці досягли віку вибуття з дитячого будинку сімейного типу. У разі досягнення пенсійного віку одним з батьків-вихователів час перебування дітей визначається за віком молодшого з батьків. В окремих випадках за згодою сторін дитячий будинок сімейного типу може функціонувати і після досягнення батьками-вихователями пенсійного віку, але не більше ніж протягом п'яти років.
У разі зменшення кількості вихованців внаслідок вибуття їх за віком або з інших причин за згодою сторін угоди вирішується питання про поповнення дитячого будинку сімейного типу вихованцями, або переведення його в статус прийомної сім'ї.
За вихованцями зберігаються пільги та державні гарантії, встановлені законодавством для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування. Суми коштів, що належать вихованцям, переходять у розпорядження батьків-вихователів і витрачаються на утримання вихованців.
Дитячий будинок сімейного типу комплектується дітьми протягом дванадцяти місяців з дня створення. Контроль за його комплектуванням здійснює місцева служба у справах дітей.
Органи опіки та піклування забезпечують збереження майна, у тому числі житла, вихованців за місцем його знаходження і здійснюють контроль за його використанням.
Вихованці мають право підтримувати особисті контакти з батьками та іншими родичами, якщо це не суперечить їх інтересам і не заборонено рішенням суду. Форму такого спілкування визначають органи опіки та піклування за погодженням з батьками-вихователями та за участю соціального працівника, який здійснює соціальне супроводження.
Контроль за умовами проживання вихованців здійснюють органи опіки та піклування і служби у справах дітей районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчих комітетів міських рад міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення (далі - місцеві служби у справах дітей).
Раз на рік місцева служба у справах дітей готує звіт про стан виховання, утримання і розвитку дітей в дитячому будинку сімейного типу на основі інформації, що надається соціальним працівником, який здійснює соціальне супроводження родини, вихователем дошкільного навчального закладу або класним керівником загальноосвітнього навчального закладу, де навчається дитина, дільничним лікарем-педіатром і дільничним інспектором місцевого відділку міліції. Батьки-вихователі обов'язково ознайомлюються з складеним звітом, який затверджується начальником служби у справах дітей.
Соціальне супроводження дитячих будинків сімейного типу здійснюється центрами соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді, що передбачає надання комплексу правових, психологічних, соціально-педагогічних, соціально-економічних, соціально-медичних та інформаційних послуг, спрямованих на створення належних умов функціонування дитячого будинку сімейного типу.
Соціальне супроводження дитячого будинку сімейного типу здійснюється постійно.
Батьки-вихователі в обов'язковому порядку проходять курс підготовки (один раз на два роки), проведення якого забезпечують обласні центри соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді за програмою, затвердженою наказом центрального органу виконавчої влади з питань сім'ї, дітей та молоді.
Фінансування дитячого будинку сімейного типу здійснюється за рахунок видатків державного бюджету в порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Розмір державної соціальної допомоги на дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, становить два прожиткових мінімуми для дітей відповідного віку.
Батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу виплачується грошове забезпечення, яке визначене у розмірі 35% від соціальної допомоги на кожну дитину-вихованця, але не більше 5 прожиткових мінімумів для працездатної особи. При цьому грошове забезпечення може отримувати лише один із батьків-вихователів або за їх спільною згодою сума грошового забезпечення розподіляється між ними рівними частинами.
Заощаджені протягом року бюджетні кошти вилученню не підлягають і використовуються батьками-вихователями для задоволення потреб вихованців у наступному році.
За згодою сторін угоди дитячому будинку сімейного типу може надаватися у користування земельна ділянка для ведення садівництва та городництва поблизу місця його знаходження, а також транспортний засіб.
Місцеві відділи у справах сім'ї та молоді за участю об'єднань громадян, професійних спілок щороку забезпечують безкоштовне оздоровлення вихованців.
Вихованці, які за медичними показаннями потребують санаторно-курортного лікування, забезпечуються путівками до санаторіїв.
Дитячому будинку сімейного типу може надаватися юридичними та фізичними особами благодійна допомога.
Після закінчення строку перебування вихованців у дитячому будинку сімейного типу в разі відсутності у них права на житло органи опіки (піклування) забезпечують вихованців дитячого будинку сімейного типу протягом місяця у позачерговому порядку впорядкованим соціальним житлом.
Багато є способів подарувати дитині щастя сімейного життя, Роблячи крок назустріч дитині, ми робимо кращим і добрішим наше життя. Одним з таких кроків є влаштування дітей, позбавлених батьківської опіки, з інтернатного закладу до прийомних сімей. А потім починається процес адаптації в новому середовищі та відновлення соціальної ролі дитини. Саме з цією метою центри соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді здійснюють соціальне супроводження прийомних сімей.Для визначення відносин між нововлаштованими дітьми та членами сім’ї , а також характеру комунікації в родині проведена діагностична робота за методиками «Сімейна соціограма», проективною методикою «три дерева» та «малюнок сім’ї» в прийомній сім’ї Видути О.А. та надані рекомендації прийомній матері.
