Субота, 27.07.2024, 03:01
Вхід | Вихід | RSS
Javascript DHTML Drop Down Menu Powered by dhtml-menu-builder.com
Belarusian  English  Russian  Ukrainian 

Меню

Категорії новин

Новини міської ради

Новини культури

Новини туризму

Новини спорту

Новини освіти

Відеоновини

Пошук

Погода та курс валют

Погода
Погода у Знам'янці

вологість:

тиск:

вітер:



Календар свят та подій

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Опитування

Статистика


Онлайн всього: 55
Гостей: 55
Користувачів: 0

Анонс подій та оголошення








Архів оголошень

Інформаційний портал


 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Відео про місто

Корисні посилання

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Батьківський всеобуч

Шкільні конфлікти: позиція батьків

Кожен з батьків колись був дитиною і ходив у школу, тому батьки не з чуток знають, що таке шкільні конфлікти. Навіть якщо дорослий, будучи дитиною, не брав участь в конфлікті активно, а тільки був спостерігачем цього конфлікту, все одно переживання були досить великі, і впоратися з ними було непросто. Саме тому, коли батько дізнається, що у дитини в школі конфлікт, то в душі виникає буря почуттів і переживань. Іноді це страх і нерозуміння, іноді це злість і бажання всіх покарати. Як же діяти правильно, так щоб допомогти дитині, а не нашкодити?
Коріння шкільних конфліктів - в сім'ї
Конфлікти можуть бути дуже різними, це може бути конфлікт з учителем або з дітьми, дитина в конфлікті може бути надмірно агрессивною або, навпаки, відчувати себе жертвою ситуації. Однак коріння всіх проблем дитини завжди будуть лежати у сімейних відносинах. Батьки можуть мені заперечити: як же так, у нас в родині все добре, ми любимо свою дитину, і ось вона іде в школу, і в неї починається конфлікт, хіба не школа винна в цьому?
Школа, безумовно, несе частину своєї відповідальності за те, що відбувається, однак зверну вашу увагу на те, що не у 100% дітей в одних і тих же умовах виникають конфлікти. Залежить це насамперед від того, наскільки дитина вміє адаптуватися до нових умов, наскільки у дитини досить внутрішнього ресурсу для того, щоб не руйнуватися від шкільного стресу, а навпаки тренуватися і ставати сильнішими, тобто збагачувати свій досвід з подолання важких ситуацій.
Отже, якщо у вашої дитини конфлікт в школі, перш за все зверніть увагу на те, що відбувається у вас вдома.

Підліткова  агресія
 
 
12         Про агресію серед підлітків ми чули багато. Психологи стверджують: вона пов’язана з тим, що формування внутрішнього емоційного світу підлітка проходить з певним відставанням від нормального фізіологічного розвитку організму.
З проявами агресії у підлітків можна стикнутися абсолютно випадково. Навіть просте зауваження з приводу паління або іншої згубної звички у тринадцятирічного хлопця в під’їзді може спровокувати справжній емоційний вибух з його боку.
Покоління сучасних підлітків відрізняється такою агресивною поведінкою як в школі, так і домашніх умовах. Що ж є головною причиною наростаючої агресії і так званої девіантної поведінки?
Психологи так відповідають на це питання. Якщо раніше існувала певна система загальних цінностей, якої придержувалися дівчата та хлопці у віці від 13 до 18 років, придержуючись рекомендацій дорослих, то зараз такої системи просто не існує. В суспільстві вже досить давно відбулося певне розшарування, яке вплинуло на взаємостосунки підлітків до оточуючої дійсності, батьків, педагогів, однолітків.
Безпосередні причини агресії у підлітків криються у специфіці підліткового віку - дуже складного періоду в житті любої людини. Підліток як правило, поводить себе агресивно по відношенню до оточуючих, причому агресія може проявлятися як у фізичній так і у вербальній формах. Підлітки не рахуються з думками дорослих, сприймають своїх батьків як ворогів, можуть свідомо спричиняти біль іншій людині. У цьому віці для дитини великого значення має група однолітків, в яку вона входить, їй дуже важливо заслужити їх повагу. Тому насилля, агресія по відношенню до аутсайдерів, до осіб з іншого підліткового угрупування - спосіб самоствердитися, показати особистий героїзм та відданість групі.
У світі підлітків формуються свої закони, які націлені на подальше поглиблення нерівності в соціумі, неадекватну експлуатацію принципів дружби, сім»ї, рівноправ’я. Ці процеси породжують у дитини недовіру до того, що оточуючий світ готовий сприйняти її та її особисті ідеали і цінності. Підліток вмикає телевізор або комп’ютер і бачить, як одні люди можуть керувати іншими, як з’являються суспільні конгломерати, які побудовані на владі грошей.
Тоді і сам підліток починає культивувати всередині себе небезпечний стереотип про те, що дійсність сьогодні- це експлуатація одних іншими. Такі погляди можуть бути підкріплені і зовні.
Зовнішніми силами, які впливають на ступінь агресії у підлітка, можуть бути прояви функціонування різних відокремлених груп молодіжних рухів, сект, фанатських формувань. Кожне з таких угруповань діє заради вигоди своїх створювачів і без труда маніпулює психологією підлітків, яка, до того ж , ще не закріпилася.
Як же боротися з цим явищем?
З агресивним дитиною не можна розмовляти на підвищених тонах, тим самим ви «підключаєтеся» до порушення цих же тонів і провокуєте посилення агресивних імпульсів. Послідовне використання спокійної, плавної мови дозволяє дитині перемкнутися й почати слухати вас. Особливо важливо при цьому визнати право дитини обурюватися і викидати свою енергію різними способами. Після такого визнання дитина почне до вас прислухатися, і тоді у вас є шанс допомогти їй освоїти більш прийнятні методи «виходу» агресивних імпульсів.
Агресивні прояви можна знімати за допомогою деяких вправ. Діти добре освоюють їх у тому випадку, якщо агресивність насправді приносить таким дітям безліч проблем і вони усвідомлюють це. Наприклад, можна навчити дитину концентрувати увагу в момент імпульсу у своїх руках і навмисне стискати кулаки з певним зусиллям. Гіпернапруга неминуче змінюється релаксацією м'язів. І якщо агресія не проходить зовсім, то тепер вона стає керованою.
Добре допомагає агресивним дітям і психофізичні тренування. Навичка виконання вправи «левітація рук» допомагає знизити загальний рівень агресивності й навчитися керувати собою у критичних ситуаціях.
Однак найголовніше - створити для дитини такі умови життя, де б їй демонструвалися зразки миролюбних відносини між людьми, були відсутні б негативні приклади агресивної поведінки. Виховання на принципі співробітництва - це головна умова запобігання агресивності.

Дитина несе додому чужі речі.
Як відучити дитину красти?


       Часто батьки відчувають незручність, коли виявляється, що їх трирічна дитина після відвідування друзів захопила із собою чужу іграшку, якої у неї немає. Малюк в такому віці не може зрозуміти, навіщо сердяться батьки і що в тому поганого, що він узяв іграшку, яка належить іншій дитині, додому. Адже він тільки пограє з нею, а батьки через деякий час повернуть її назад. У маленьких дітей зовсім інші погляди на "моє" і "чуже", ніж у дорослих.  
Дитина не вважає це крадіжкою, він бере, не розуміючи різниці "чуже" це або "своє". Тому вже в такому віці дорослі повинні пояснити йому різницю і забороняти брати без дозволу. Дуже часто звичка малюків брати чуже виявляється лише окремим епізодом, а після розмови з батьками і з віком зникає назавжди. Психіатри вважають нормою, коли діти до 4-х річного віку вже чітко розуміють, що таке добре і що таке погано. У такому віці діти вже повинні контролювати свої бажання і позиви.
Найчастіше батьки просто не звертають уваги на те, що їхня дитина несе додому чужі речі, вважаючи це дрібницею життя або через брак часу. На їхню думку нічого страшного в тому, що дитина взяла чужу ручку чи маленьку машинку, речі ці недорогі, а значить і не варто за це звинувачувати дитину. Такі діти відчувають нестачу батьківської уваги і вже в перехідному віці починають красти гроші і речі з дому.
Дітей, які крадуть умовно можна розділити на три групи:
1. Діти з благополучної сім'ї. Дитина дошкільного віку відчуває бажання самоствердитися і для цього шукає нових друзів. Якщо не виходить знайти однолітків, які бажають з нею дружити, то з’являється відчуття самотності та непотрібності . У благополучних сім'ях майже всі батьки працюють з ранку до ночі, вони відчувають почуття провини перед своєю дитиною через те, що приділяють їй занадто мало часу. Намагаючись компенсувати брак любові всілякими подарунками, вони закривають очі на те, що дитині потрібна увага. Дитина потихеньку теж звикає до того, що подарунки замінюють йому спілкування з батьками.
Вже в підлітковому віці вони починають красти гроші і речі з будинку, для того, щоб вирішити особисті проблеми. Дитина не краде гроші з дому, щоб купити вподобану собі іграшку або шоколадку, а щедро роздаровує їх одноліткам, щоб привернути їх увагу до себе і зав'язати з ними дружбу.
2. Діти, що потрапили в погану компанію. Психологи стверджують, що іноді вулиця впливає на поведінку дитини сильніше, ніж батьки. Щоб дитина не потрапила у погану компанію, де її змусять красти, батькам необхідно переглянути свої пріоритети. Ніщо не може замінити дитині спілкування з батьками, приділяйте більше уваги і цікавтеся друзями, поведінкою поза домом, надихайте на пошук нових цікавих розваг і друзів.

3. Діти, хворі на клептоманію. Дуже рідко зустрічаються діти, хворі клептоманією, які відчувають непереборну тягу до крадіжок. Клептоманія не піддається контролю, адже дитина і сама не знає, чому краде. Їй не потрібні речі, які вона вкрала. Справжні причини хвороби в психологічних розладах, отриманих в дитинстві. Лікувати дану хворобу може тільки психіатр.

Щоб відучити привласнювати чуже, батьки повинні своєчасно визнати існування проблеми. Не можна закривати очі на те, як дитина приносить чужі речі в будинок. Виявивши у дитини гроші або чужі речі, попросіть її пояснити звідки вони взялися . Найчастіше діти не хочуть зізнаватися в крадіжці і починають брехати про те, що крадені речі вони знайшли в якомусь місці. Батьки не повинні сліпо вірити поясненням дитини і залишати вкрадені речі вдома. Спочатку постарайтеся знайти можливу причину крадіжки, як би надійно її дитина не приховувала. Поясніть , що кожна людина повинна сама заробляти гроші, а не шукати легких шляхів до матеріального благополуччя. Натякніть , що ті речі, які вона знайшла необхідно повернути господареві і завтра ж ви разом так і зробите. Дитина повинна знати, що якщо вона не зізнається в крадіжці, то це спричинить за собою розслідування батьків і злодійство розкриється. Такий підхід лякає дітей і часто вони викладають всю правду про крадіжку. Батьки не повинні лаяти і карати дитину, краще поговоріть з нею про неприпустимість такого вчинку далі. На наступний день разом з дитиною поверніть чужу річ власникові таким чином, щоб дитині не було соромно. Однак дитині треба дати зрозуміти, що батьки не схвалюють його вчинок.
Але, ніякі моралі і покарання не допоможуть відучити дитину від злодійства, якщо самі батьки дозволяють собі прихопити що-небудь з ресторану або готелю не заплативши, у присутності дитини. Особистий приклад батьків головний об'єкт для наслідування дітей. Тому, перш ніж, як зробити необдуманий вчинок батьки повинні подумати про те, яким прикладом може це стати для їхніх дітей.



12         Комп’ютерна залежність у дітей та підлітків



Придбавши дитині комп’ютер, багато батьків спочатку не можуть нарадуватися: сидить вдома, з поганою компанією не водиться, завжди під наглядом. Тривога з’являється тільки тоді, коли комп’ютерна залежність вже повністю заволоділа дитиною. Тільки тепер батьки починають помічати, що підліток не тільки з неприємними дітьми не водиться, він взагалі ні з ким не спілкується, нічим не цікавиться, почав погано вчитися, виявляє агресію. Комп’ютерна залежність у дітей стала розповсюдженим захворюванням, але на сьогодні вона успішно лікується.
Психологи характеризують комп’ютерну залежність у дітей як різновид емоційної залежності. Комп’ютер відіграє роль головного об’єкта для псевдо спілкування.
Комп’ютерна ігрова залежність підштовхує людину до заснування легенди про себе саму, з якою вона так зживається, що починає у неї вірити.
Найчастіше залежність від ігор зустрічається у підлітків 12-16 років з завищеною чи заниженою самооцінкою.
За статистикою, кожен шостий підліток виліковується від ігрової залежності самостійно і без наслідків. Але не треба надіятися , що залежність пройде сама по собі, хитка дитяча психіка може не впоратися з впливом залежності.
Ознаки комп’ютерної залежності:
• У дитини ’являється нав’язливе бажання грати на комп’ютері. Навіть колись улюбленій справі вона з радістю віддасть пріоритет спілкуванню з «залізним» другом.
• Кудись різко пропали друзі. Якщо хтось і приходить у гості, то для того, щоб разом пограти на комп’ютері. Сам же підліток ходить до друзів з такою ж метою.
• Незрозуміле емоційне піднесення, яке різко змінюється дурним настроєм. Коли уважно придивитися, можна зрозуміти , що це пов’язане з віртуальними успіхами та невдачами у грі.
• Пізні посиденьки і відмова від їжі, тому що в Інтернеті йде «дуже важлива битва».
Ні переконування, ні погрози не будуть мати ефекту. Скоріш за все, ви самі визвете на себе агресію, а сам ігроман ще глибше вгрузне в надуманий світ, тому що в реальності його «ніхто не розуміє». Ця залежність небезпечна ще й тим, що підліток знаходиться в дуже непростому періоді життя. Час, коли він повинен шукати своє місце у соціумі, починати будувати взаємовідносини з протилежною статтю та однолітками, вже спливає. В подальшому це викликає інші психологічні проблеми.

Небезпека комп’ютерної залежності
• Комп’ютер стає сильним стимулом і головним об’єктом для спілкування.
• В процесі гри, або перебування в Інтернеті дитина губить контроль за часом.
• Якщо заборонити грати, дитина може виявляти агресію.
• Вседозволеність і простота досягнення мети в іграх може впливати на впевненість дитини, що і в реальному житті все так просто, і можна почати гру «спочатку»
• Із –за несистематичного прийому їжі може виникнути проблема з шлунком.
• Багаточасове безперервне перебування перед монітором може визвати порушення зору, осанки , імунітету, головні болі, розлади сну.
• Діти перестають фантазувати, знижується можливість створювати візуальні образи, споглядається емоційна незрілість, безвідповідальність, може виникнути проблема з навчанням
Типи ігор, їх небезпека.
Спеціалісти відмічають, що різні види комп’ютерних ігор по – різному можуть впливати на дитину. Найбільш небезпечними вважаються рольові ігри з видом « з очей» комп’ютерного героя. Не менш небезпечні ігри з видом зовні на «свого» комп’ютерного героя. Стратегічні ігри, «керівні», менш небезпечні, але можуть дуже швидко затянути дитину. Потім йдуть нерольові ігри: аркада, головоломки, ігри на швидкість реакції, азартні ігри.

Профілактика залежності від комп’ютерної гри.
• Особистий приклад батьків: якщо ви дозволяєте дитині грати деякий час, то і самі не повинні просиджувати біля комп’ютера багато часу.
• Список спільних справ, ігор, фізичних вправ. Все треба спланувати, щоб не зоставалося у дитини багато вільного часу.
• Використовувати комп’ютер як нагороду, для ефективного виховання, в якості заохочення.
• Важливо контролювати ті ігри, в які грає ваша дитина. Ви повинні знати, що це за гра, та відслідковувати будь-які відхилення у поведінці дитини по закінченню гри. Якщо з’явиться роздратованість, збудження - то це симптоми того, що або гра була надто довга, або вона зовсім не підходить дитині.
• Віддавати перевагу розвиваючим іграм та сайтам. Обговорювати з дитиною такі ігри.
• Встановити спеціальні сітьові фільтри і спеціалізовані ПО, які дозволяють контролювати та лімітувати спілкування дитини з комп’ютером .
Але не можна різко віднімати або забороняти комп’ютерні ігри дитині, яка вже втянулася. Робити це треба послідовно. Адже не всі ігри погано впливають на психіку дитини, деякі сприяють розвитку пізнавальних та моральних якостей. Тут головне – ті ігри, які вибираються.
Можна разом з психологом пройти різні тести, щоб оцінити комп’ютерну залежність вашої дитини.
Нехай ваші діти ростуть здоровими!


12         Чи можна виховати хлопчика справжнім чоловіком без батька? Роль батька у вихованні сина

Часто пишуть і говорять про те, яку роль відіграє мати у вихованні дітей і як їй стати кращою мамою, а от про те, яке значення в формування особистості відіграє батько, ми чуємо не часто. Це пов'язано з тим, що протягом багатьох століть роль батька у вихованні дітей недооцінювалася. Адже раніше чоловіки не няньчилися з маленькими дітьми, це вважалося суто жіночою обов'язком.
Сьогодні жінки стали більш самостійними і багато з них мають можливість виростити дитину і без чоловіка. З цієї причини деякі жінки вирішуються народжувати дитину без чоловіка або ж з легкістю погоджуються на розлучення, після чого дитина залишається без тата. При цьому вони впевнено заявляють, що такого батька дитині необов’язково мати , все необхідне дитині вона може дати і сама. Тим часом всі діти потребують батьківської любові.
Виховання малюка починається ще з того моменту, коли малюк знаходиться в череві у мами. Уже в цей час він розуміє, як відчуває себе мама, чи поруч з нею той чоловік, який стане надійним захистом їй і йому. Піклуючись про вагітну дружину, майбутній тато дає малюкові усвідомлення його необхідності і захищеності. Відразу після народження дитина формує свої відносини з навколишнім світом через тата, тому дуже важливо, щоб перший контакт з батьком стався саме після його народження.
Батьки проявляють свою батьківську любов по-іншому, ніж матері. Мати любить свого малюка несвідомо, її любов запрограмована генетично. Дитина відчуває любов матері всечас, через поцілунки, обійми і ніжні слова. Любов батька предметна, її треба заслужити своїми досягненнями і успіхами. Незважаючи на те, що у вихованні дітей треба дотримуватися однакових цілей, виростити сина справжнім чоловіком неможливо без участі батька або ж без дотримання певних правил матір'ю. На жаль, багато матерів, виховуючи хлопчика без батька, не враховують, що чоловіча стать відрізняється специфічними особливостями.
Хлопчики в відміну від дівчаток менш терплячі і витривалі, вони більш рухливі і менш посидючі. Самим важким часом для батьків стає підлітковий період хлопчика, коли він починає вимагати незалежності. В цей час він намагається все більше часу проводити без батьків і якщо мати не змогла вкласти в нього правильне ставлення до життя, то для нього стає звичним вживання спиртних напоїв, куріння, крадіжки та інші погані звички. Таким чином хлопчики бажають самоствердитися і довести свою значимість.
У вихованні чоловіка велику роль відіграє батько. З маленьких років хлопчик починає наслідувати свого батька, якщо він має авторитет в сім'ї. Якщо ж поведінка батька не викликає у нього повагу, то він намагається копіювати не його, а мати. Зазвичай до десяти років хлопчик перестає ідентифікувати себе з матір'ю. Хлопчик вже більше не бажає брати участь в справах, які вважає жіночої обов'язком. Виховуючи дитину без батька, мати повинна тримати дуже тверду лінію по відношенню до сина. Виконуючи цю непросту місію, мати-одиначка повинна враховувати наступні речі:
 Не думайте про нього, як про чоловіка, який повинен замінити відсутність батька. Пам'ятайте, перш за все, він дитина, яка потребує завжди вашої любові та підтримки. Господарем будинку він буде тільки після створення своєї сім'ї.
 Не вимагайте від нього, щоб він ставився до життя так само, як і ви. У чоловіків і жінок емоції і образ думок сильно відрізняються, прислухайтеся до його думки з повагою.
 Оточіть вашого сина спілкуванням з дідусем, дядьком або кимось, кого він зміг би наслідувати. Щоб усвідомити свої дії і вчинки, хлопчик повинен мати приклад для наслідування.
 Не перевантажуйте сина домашніми обов'язками і не вимагайте від нього більшого, тільки за те, що він хлопчик. Не думайте, що він повинен стати вашим захисником від народження. Дайте йому більше самостійності.
 Навчіться цікавитися його світом, який далекий від вашого. Виховуючи хлопчика, ви повинні добре розбиратися в моделях автомобілів, видах спорту, моделях конструкторів, пістолетів та інших сферах чоловічого життя.
Не можна недооцінювати роль батька у вихованні сина. Саме він є моделлю поведінки для сина, навіть в тому випадку, якщо він приходить додому з роботи пізно увечері і втомлений лягає спати. Для хлопчика дуже важливо відчувати, що у нього є людина, яка його може захистити в потрібну хвилину.
Звичайно, для виховання сина справжнім чоловіком необхідно постійна присутність батька поруч з хлопчиком. Але сучасні вимоги життя не дають багатьом батькам такої можливості, в цьому випадку треба намагатися приділити більше уваги синові у вихідні. Хлопчик любить слухати батька, займатися разом з ним чоловічими справами і просто відчувати себе поряд з ним у безпеці. Він повинен отримувати від свого батька позитивний приклад. І тільки тоді він виросте справжнім чоловіком, здатним захистити свою сім'ю і забезпечити їм гідне майбутнє.




Кировоград: новости и сайты