Державний департамент України з питань виконання покарань (ДДУПВП) – єдиний орган в нашій державі, на який покладається завдання щодо здійснення єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
Створено його 22 квітня 1998 року Указом Президента України на базі Головного управління виконання покарань МВС України як орган державного управління пенітенціарною системою України. Тимчасово ДДУПВП залишився у підпорядкуванні МВС.
Указом Президента України від 31 липня 1998 року було затверджено Положення про ДДУПВП. Тому, вказану дату можна вважати днем створення самостійного пенітенціарного відомства в Україні.
12 березня 1999 року ДДУПВП був виведений з тимчасового підпорядкування МВС. Державний Департамент України з питань виконання покарань вперше за всю історію УРСР, а в подальшому незалежної України, отримав статус центрального органу державної виконавчої влади зі спеціальним статусом, на який безпосередньо покладалося завдання реалізації державної політики у сфері виконання кримінальних покарань.
23 червня 2005 року Президент України підписав Закон «Про Державну кримінально-виконавчу службу України», який закріплює організаційно-правові засади діяльності з виконання кримінальних покарань, статус окремих елементів кримінально-виконавчої служби нашої держави, правовий статус персоналу тощо.
Згідно з пунктом 1 Указу Президента Україні від 9 грудня 2010 року №1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» утворено Державну пенітенціарну службу України, реорганізувавши Державний департамент України з питань виконання покарань.
Державна пенітенціарна служба України (ДПтС) – це принципово нова для нашої держави модель державного управління кримінально-виконавчою системою. На ДПтС покладаються дуже специфічні функції в порівнянні з іншими органами виконавчої влади. Специфіка, у першу чергу, полягає в тому, що ДПтС забезпечує реалізацію державного примусу в найбільш крайній його формі – у вигляді виконання кримінальних покарань.
Кримінально-виконавча інспекція – це основна ланка у структурі державних органів, яка здійснює контроль за виконанням покарань без позбавлення волі, і виконує із засудженими роботу, спрямовану на формування у них правослухняної поведінки і стимулювання до становлення на життєву позицію, що відповідає суспільним нормам і інтересам.
Однією із найважливіших умов підвищення ефективності роботи працівників кримінально-виконавчої інспекції є широке залучення до виконання покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, громадськості, волонтерів, а також проведення цілеспрямованих публікацій і програм у засобах масової інформації та телебачення.
Відповідно до статті 10 Закону України від 23 червня 2005 року «Про державну кримінально-виконавчу службу України» - кримінально-виконавча інспекція - орган, який виконує покарання у виді:
покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю;
покарання у виді громадських робіт;
покарання у виді виправних робіт;
здійснює контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням, та звільнених від відбування покарання вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років;
адміністративне стягнення у виді виправних робіт (стаття 31 КУпАП);
адміністративне стягнення у виді громадських робіт (стаття 30-1 КУпАП) .
Крім того, КВІ направляє осіб, засуджених до покарання у виді обмеження волі, які на час винесення вироку суду не перебували під вартою, до кримінально-виконавчих установ відкритого типу.
Основною метою кримінально-виконавчої системи є виправлення засудженого, яке відбувається в його особистості та створює готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Запорукою цього процесу є ресоціалізація – свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства, повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві .
Головними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання покарань, суспільно-корисна праця, соціально-виховна робота, навчання, громадський вплив.
Наступним і дуже значним кроком реформування кримінально-виконавчої служби, є утворення на базі кримінально-виконавчої інспекції служби пробації.
На даний момент у більшості країн Європейського союзу для виконання багатьох альтернативних позбавленню волі видів покарань створений спеціалізований орган - служба пробації. Це державна служба, яка заходиться поза поліцією та в’язницею, отримала назву від одного з найбільш поширених за кордоном видів альтернативних покарань – пробації, тобто випробування умовним засудженням та відстрочкою від виконання вироку. Як альтернативна ув’язненню санкція полягає у встановленні нагляду за злочинцем, який залишається в суспільстві, але судом на нього покладені певні зобов’язання й обмеження. Правила вимагають від нього відвідувати денні центри пробації, періодично зустрічатися з наглядовим офіцером, брати участь у певних різновидах діяльності, передбачених положенням про пробацію, дотримуватися законослухняної поведінки.
Залежно від складу та характеристики особи суд може додатково встановити пробацію з обов’язковим проживанням у спеціальних гуртожитках, психіатричне лікування від алкоголізму й наркотичної залежності. Нагляд встановлюється від інтенсивного до помірного й мінімального. Здійснюють його як професіональні офіцери пробації, так і волонтери та особи з оточення правопорушника. Офіцер пробації, закріплений за засудженим занотовує проведені бесіди, відзначає зрушення в поведінці клієнта, раз на місяць складає його характеристику, яка, за наявності відповідної поведінки й усунення його небезпеки для суспільства, може бути направлена в суд для дострокового звільнення. У деяких юрисдикціях за порушення пробації накладають публічне покарання, штраф, посилення нагляду, короткотермінове ув’язнення і, в найгіршому випадку, відправлення у в’язницю на період покарання, що залишився.
05.02.2015 року Верховною Радою України було прийнято закон «Про пробацію», він набрав чинності 27 лютого 2015 року та вводиться в дію через шість місяців з дня набрання ним чинності.
Згідно з законом «Пробація – це система наглядових та соціально-виховних закладів, що застосовуються за рішенням суду до засуджених к певним видам кримінальних покарань не пов’язаних з позбавленням волі та забезпечення суду інформацією що характеризує обвинуваченого».
Згідно з прийнятим законом коло повноважень служби пробації значно розширяється порівняно з повноваженнями які виконуються на теперішній час кримінально-виконавчою інспекціє, так відповідно до закону «Про пробацію» завданнями пробації є:
- підготовка досудових доповідей щодо обвинувачених;
- виконання покарання у вигляді позбавлення права займати відповідні посади або займатися певною діяльністю, громадських та виправних робіт, а також здійснювати контроль за поведінкою осіб, звільнених від відбуття покарання з випробуванням, а також звільнених від відбуття покарання вагітних жінок і жінок які мають дітей у віці до трьох років;
- виконання певних покарань, не пов’язаних з позбавленням волі;
- направлення засуджених до обмеження волі для відбування покарання до виправних центрів;
- реалізація пробаційних програм стосовно осіб, звільнених від відбування покарання з випробуванням;
- проведення соціально-виховної роботи із засудженими;
- здійснення заходів з підготовки осіб, які відбувають покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі на певний строк, до звільнення;
- реалізація інших заходів, спрямованих на виправлення засуджених та запобігання вчиненню ними повторних кримінальних правопорушень.
На сьогодні функції, які покладені на кримінально-виконавчу інспекцію, на території м. Знам’янки та району виконує Знам’янський районний відділ кримінально-виконавчої інспекції управління Державної пенітенціарної служби України в Кіровоградській області, який розташований за адресою:
м. Знам’янка, вул. Київська, 21-г, каб. 25-26.
Прийом громадян начальником відділу здійснюється
з понеділка по п’ятницю
з 9-00 по 17-00, в п’ятницю з 9-00 по 16-00.
