Тимофію Капелюшному, уродженцю села Китайгорода Олександрівського району дорослішати довелося зовсім рано, як і багатьом його одноліткам. У сімнадцять років замість того, щоб здобувати професію, будувати плани на майбутнє мирне життя, він добровольцем пішов на фронт.
Тяжкими видалися роки юності. Перше випробування на мужність, сміливість, витривалість. А поряд чатувала смерть. Вижити у страшному пеклі війни допомагали спогади про родину та надійне плече бойових товаришів.
Тимофій Дорофійович Капелюшний із 1944-го року в складі 317 окремого батальйону 397 дивізії 2-го Українського фронту з боями визволяв міста України, Молдавії, Румунії. Демобілізувався у 1951 році. За проявлену мужність і відвагу Тимофія Дорофійовича нагороджено орденами Вітчизняної війни ІІ ступеня, орденом «За мужність» ІІІ ступеня, медалями «За перемогу над Німеччиною у ВВв», «Захиснику Вітчизни», ювілейними.
П. Ніколаєв, голова комітету ветеранів війни і військової служби міської організації ветеранів України
.
