тел. 0 (5233) 2-20-82, e-mail: mznam@zn-rada.gov.ua

       

Краєзнавчий музей

Краєзнавчий нарис з історії міста

Наше місто гарне і дороге для серця кожного знам’янчанина. Воно розкинулося на природній рівнині, що утворилася на вододілі кількох річок: р. Орлової (південна частина міста), р. Чортолай (північний схід), р. Руда (витікає з селища Знамянка Друга і тече на північ крізь Чорний ліс). Найвищою точкою міста є територія центрального поштового відділення.
Як показують краєзнавчі розвідки працівників музею, заселення нашого міста почалося давно – ще в добу пізньої бронзи. Свідченням цього є поселення вище ставка Копанка, яке ще потребує свого вивчення, та знахідка там унікальної кам’яної чаші та розтирального каменю. Утворення постійних поселень вже ближче до нашого часу припадає на 1720-30 рр., коли було засновано селище Знам’янка Друга росіянами-старовірами. А на території власне самого міста було село Хвощевате-Патрино, назване за ім’ям відставного майора, який володів цією землею.
Ще одне поселення знаходилось в районі нинішнього П’ятачка та вулиць Глібко, Трудової та проспекту ВЛКСМ і називалося Осипове (від прізвища поміщиці – власниці землі). Поміщиця Тетяна Павлівна Осипова продала свої землі під прокладання залізниці, яку ще називали «чугункою». На новозбудований вокзал 14 жовтня 1869 року прибув перший потяг. Найстарішим будинком вважається приміщення нинішнього районного відділу культури та районної бібліотеки – кажуть, що саме там жила Т.П.Осипова. Саме за її ініціативою та фінансуванням було зведено у 1902 р. церкву Святої Тетяни (на її честь). На той час будівництво обійшлося у чималу суму в 25 тис. карбованців. В церкві протягом усієї історії її існування правив один священик Василь Тимківський. На території храму була похована і сама Тетяна Осипова та хтось з її близьких родичів (ймовірно двоє дітей). Храм було виведено з культового використання згідно протоколу № 3 Засідання президії Зінов’ївського Окружного Виконавчого комітету в 1930 році Пізніше церкву розібрали до фундаменту…
Після революції село Осипове було перейменоване на село Знам’янка при ст.Знам’янка. Статус міста обласного підпорядкування воно отримало в серпні 1939 року.
Під час Великої Вітчизняної війни Знам’янка 3 роки була під окупацією. 5 серпня 1941 року місто захопили вояки 1 танкової групи німців, її командир Евальд фон Клейст. Звільнили місто 9 грудня 1943 року війська армій під командуванням О.Жадова та П.Ротмістрова. Знам’янчани вшановують Героїв Радянського Союзу, які до війни працювали на залізниці, це Філоненко П.Є, Осадчий О.П
Родзинкою нашої історії є зв'язок міста та нашого краю з ім’ям Т.Г.Шевченка. Ще в дитинстві Т.Г.Шевченко разом зі своїм батьком, восени 1824 р., у складі чумацької валки проїжав Новомиргород, Грузьке і зупинявся в місті Єлисаветград. (повість «Наймичка») Наприкінці ХІХ ст. у місті оселились нащадки Т.Г.Шевченка по лінії старшої сестри поета Катерини Красицької. Першою приїхала сім’я – Егора Красицького. Їх нащадок - В’ячеслав Євгенович Шкода став відомим фундатором краєзнавчого руху в місті, шевченкознавцем, Почесним громадянином міста, лауреатом обласної краєзнавчої премії В.Ястребова та державної ім..Д.Яворницького. Внучата племінниця Т.Г.Шевченка, Катерина Максимівна Красицька, після ІІ світової війни разом зі своєю донькою Антоніною Вереміївною переїхали жити до м. Знамянки. А у 1961 р. до 100-річчя з дня смерті Т.Г.Шевченка на кошти громади їм бувла збудований будинок, де вони заснували перший громадський музей «Кобзарева світлиця». Більше 22 тис. чоловік з різних куточків СРСР відвідало цей музей до 1991 р. В 1994 році знам’янчанами був встановлений пам’ятник Т.Г.Шевченку
До числа відомих земляків належить і Андрій Віталійович Лисенко – брат видатного українського композитора. До Знам’янки він прибув у 1884 р. і обійняв посаду головного лікаря новозбудованої залізничної лікарні. А.Лисенкко з сім’єю жив у двоповерховому будинку, який зберігся дотепер. У Знам’янці провели своє дитинство діти А.Лисенка Юрій, Наталія, Віктор і Гліб. Юрій став уславленим актором і працював у театрі разом з М.К.Заньковецькою, П.К.Саксаганським та іншими майстрами сцени. Наталя Лисенко стала зіркою німого кіно і дружиною видатного кіноактора Іван Ілліч Мозжухіна. Під час громадянської війни ця пара виїхала до Парижу. Вони стали зірками німого кіно і знялися більше, ніж у 200 фільмах. Поховані на кладовищі Сент-Женев’є де Буа (Париж).
Бував в нашому місті і Микола Віталійович Лисенко. Весною 1892 року Київ охопила епідемія холери і композитор разом з сім’єю переїхав жити в село Орлова балка. В цей період він працює над оркестровкою опери «Тарас Бульба». Тут в Орловій балці він зустрівся з дев’ятирічним Каролем з родини Шимановських. Прослухавши гру хлопця на фортепіано, Микола Лисенко напророчив йому велике композиторське майбутнє…
Знання правдивої власної історії робить нас гідними і національно свідомими громадянами. Вивчайте свій край!