Їхньому поколінню довелося зазнати надлюдських випробувань: голод і холод, кровопролитні бої, під час яких втрачали своїх товаришів, і нелегка відбудова народного господарства після війни.
Велика Вітчизняна вирвала з мирного життя тисячі молодих юнаків і дівчат, які ще зовсім недавно сиділи за шкільними партами, але з готовністю стали на захист своєї землі. Івана Подалюка призвали до лав Червоної Армії у 1944 році.
У складі 592-го стрілецького полку 2-го Українського фронту він визволяв від фашистів міста і села України, Польщі, Румунії, Німеччини.
За мужність і героїзм, виявлені на фронті, Іван Степанович нагороджений орденами Червоної Зірки, «За мужність», «Вітчизняної війни» І ступеня, медалями «За відвагу», Жукова, «За перемогу над Японією».
У післявоєнний час працював слюсарем у Знам’янському вагонному депо аж до виходу на заслужений відпочинок.
