27 червня 1941 р., після закінчення 10-го класу, Василь Сердюк добровольцем вступив до лав Радянської Армії. Воював на Ленінградському і Волховському фронтах у складі 23-ої стрілкової бригади. Поранений і обморожений у січні 1942-го, лікувався у госпіталях Пермської області. Після одруження його було направлено в 308 ОГМД «Катюша» навідником гармати.
27 листопада 1942 року був легко поранений у праву руку осколком розривної кулі. Лікувався, а згодом направлений на курси офіцерів першого Московського міносетно-артилерійського училища м. Міасс Челябінської області. Із 1 червня 1944 р. – командир взводу «Катюша» М-3114 гвардійської мінометної бригади 2 Прибалтійського фронту.
За прорив оборони фашистів і підбиття ворожих танків В.Й.Сердюк нагороджений орденом «Вітчизняної війни» ІІ ступеня. Із 3 жовтня 1945 р. – командир взводу управління першої батареї 14 гвардійської мінометної бригади в Північній Кореї в м. Пхеньян.
За хоробрість, мужність і стійкість у боях з Німеччиною та Японією нагороджений: орденами «Вітчизняної війни» ІІ ступеня, «Вітчизняної війни» І ступеня, відзнакою Президента України – орденом «Богдана Хмельницького», медалями «За перемогу над Німеччиною», «За перемогу над Японією», «За оборону Сталінграду», пам’ятним знаком «60 років Перемоги в Сталінградській битві», медаллю ім. Жукова.
