Його життя було нелегким, проте Георгій Якимович Сторожук із найтяжчих випробувань виходив із честю, не втрачав добрих людських якостей.
У 11 років Георгій залишився без батька. Хвора мати з трьома малими синами не могла забезпечити сім’ю навіть необхідним.
Тож на дитячі плечі Георгія лягла вся відповідальність за братів. Улітку він працював у колгоспі ім.Ворошилова, а взимку ходив до школи. Після закінчення десяти класів працював на залізниці. Але вже через рік пішов добровольцем до Червоної Армії.
Перша бойова служба - на кордоні з Польщею, потім у Прибалтиці. Йшов грізними дорогами війни, із 1941 по 1945 рік воював на п’яти фронтах і залишив свій автограф на Рейхстазі в Німеччині. Отримав два поранення і контузію.
Після війни демобілізувався, працював і в паровозному депо, і в «дорстрої», і в шахті. Цей мудрий чоловік відчув на собі всю нелегкість життя.
Крім визнання знайомих і колег, Георгій Якимович має відзнаки і від держави: ордени Вітчизняної війни та Богдана Хмельницького І ступеня, медалі «За оборону Москви», «За визволення Білорусії», «За Перемогу над Німеччиною у ВВв» та багато інших.
.
