15:48 «Діти війни» - спогади тих, чиє дитинство припало на 40-і роки ХХ століття | |
Нещодавно до міської центральної універсальної бібліотеки завітав Рябовол Микола Єфремович. 54 роки своєї праці він віддав залізничному транспорту України, працював начальником санітарно-контрольного пункту ст.Знам’янка. Але за покликом душі взявся за перо, працював громадським кореспондентом газети «Серп і молот», «Кіровоградська правда», «Знам’янські вісті». Його кореспонденції, замальовки, репортажі друкувалися і в інших газетах, зокрема у залізничних: «Чорноморський гудок», «Южна магістраль», «Магістраль» та ін. І хоч родом Микола Єфремович із Черкащини, Знам’янка стала для нього рідним містом. А ще він почесний знам’янчанин.
Дитинство Миколки припало на воєнні роки. Саме тому він написав книгу «Діти війни» - спогади тих, чиє дитинство припало на 40-і роки ХХ століття. Ось як пише: «Дитинство нашого покоління опалила війна. Воно проходило під свистіння куль, виття сирен, вибухи авіабомб та мін, гарматні постріли. Ми пережили голод, холод, страждання і страх, смерті рідних та близьких. Ми вели щоденну боротьбу зі злиднями. Нам ніхто не розповідав казок. На той час у селі просто не знали про дитячі садочки, не чули про безтурботні розваги. Чим же ми займались у вільний час? Чи взагалі мали годину для нехитрого відпочинку? І як це вплинуло на наше подальше життя?» Про все це розповідає автор у черговій частині свого життєпису. Гортаючи сторінки книги, перед нами проходять жахливі картини окупації, долі остарбайтерів, спроби виживання під фашистським ярмом, радість визволення та відбудова, яка супроводжувалася надзвичайними труднощами. А за всім цим – спогади, людські долі. І насамкінець, як звернення, як заклик: «Війна забрала наше дитинство, навчання, здоров'я. З кожним роком нас залишається все менше й менше. Тепер держава відібрала й наші збереження, нашу старість. Словом, нічого доброго наше покоління не бачило ні в дитинстві, ні тепер, на старості років. Майже всі копійки, що ми отримуємо щомісячно, залишаються в аптеках за ліки, та ощадних касах за комунальні послуги. Образила нас, пенсіонерів, рідна Україна. Чи не тому я вважаю слушною пропозицію відомого російського публіциста Генріха Боровика щодо спорудження поруч із могилами «Невідомого солдата» пам’ятники загиблим дітям в роки війни…» Свою книгу, як частину свого життя Микола Єфремович люб’язно подарував міській центральні бібліотеці (вул..Маяковського,40). Тож звертайтесь. бібліотекар читальної зали міської центральної бібліотеки Н.Мирошниченко | |
|