16:04 Доля вибрала його | |
І досі не віриться, що його вже немає, не укладається в свідомості фраза «більше ніколи…» І тільки відчайдушні запитання до Долі, на які немає відповіді: Чому саме так?! Чому саме він?! Чому саме зараз?! Він народився двадцять восьмого числа, двадцять восьмого - загинув, не доживши місяць до свого тридцяти трьох річчя. Він був яскравою самодостатньою особистістю, про яку завжди можна говорити з гордістю! Він був справжнім українцем, патріотом рідної землі не на словах, а на ділі! Віктор дуже любив бувати в Цибулевому – козацькому селі, де все дихає історією від найдавніших часів до сьогодення. Стверджував, що відчуває тут особливу енергетику, силу духу, любові до рідної землі багатьох поколінь українців. Він був для мене спорідненою душею у світобаченні, розумінні життєвих цінностей та пріоритетів. Можливо саме тому так тривожно на душі було 28 серпня, якась невидима сила підняла мене ще вдосвіта і на папір без свідомо лягли ось ці рядки: Пробач мені, мамо, що я загинув За рідну землю, за Україну! На полі бою, в нерівнім герці Ворожа куля пробила серце. Пробила серце - душу звільнила. Душа злетіла.. стала на крила. Над полем бою вона ширяла, Друзів від смерті оберігала, Силою духу кулі спиняла, Життя безсмертне заслугувала. Життя безсмертне… нажаль потойбічне. Буду у вирії я, мамо, вічно! Бо не за гроші я, мамо, згинув Загинув за волю, за Україну! Скільки ж таких нас ляже у полі?! Ніхто не знає, знає лиш Доля… 28.08.2014. 7-00 ранку с.Цибулеве На фото ми з Віктором на краю села Цибулеве. В пам’яті сказані тоді його слова: «Виглядаємо, чи не йдуть вороги на нашу землю…Будемо на сторожі!» 05.05.2010. Краєзнавець Володимир Вознюк | |
|