08:08 Голодомор… Вогонь вічного спомину | |
Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини, і життя країни. І сьогодні жахливо ступати болючими стежками страшної трагедії, яка розігралася на благословенній землі квітучого українського краю. Багато сторінок вписано криваво-чорним кольором в історію України. Подумки здригаєшся від жаху пережитого Україною часу, де викарбовано єдине слово „голод”. 22 листопада, Україна, а з нею і весь світ вшановують пам'ять жертв Голодомору 1932-1933 років, жертвами якого стали мільйони українців. Скорботна хода на вшанування пам'яті жертв Голодомору розпочалася від приміщення виконавчого комітету Знам’янської міської і прямувала до пам’ятного знаку жертвам голодоморів та політичних репресій. Під час мітингу – реквієму ведучі розповідають про жахливі факти всеукраїнської трагедії. До присутніх звертається міський голова Ігор Борисович Крижановський: «В ці дні Україна схиляє голову перед пам’яттю мільйонів людей, що стали жертвами голодомору 1932 – 1933 років. Вони були винними лише в тому, що були українцями, хотіли жити й господарювати на своїй землі. Тому й потрапили до безжальних жорен тоталітаризму. Ми не в змозі згадати всіх поіменно, бо гинули цілі родини, вимирали села. Сьогодні голодомор - не історична давнина, а глибока духовна рана, яка нестерпним болем пронизує пам’ять і його очевидців і сучасне покоління». Але й забувати тієї жахливої трагедії не маємо права. Адже це чи не найжахливіша сторінка в історії нашого народу». А потім розділили хліб на згадку про тих, кому не вистачило бодай маленького шматочка, щоб залишитися живими. «Нехай смак цього короваю не дозволяє нам забувати, що Хліб – це Життя», - з такими словами звернулася ведуча заходу В.Кравченко до присутніх. Такий злочин, як геноцид українського народу, не має і не може мати терміну давності. Голос багатьох мільйонів невинних жертв звучить у наших серцях і викликає у душах такий самий біль, як і 81 рік тому. Знання про трагедію множаться, а біль серця стає ще більш нестерпним. До пам’ятного знаку покладаються квіти, композиції із житніх та пшеничних колосків. Хвилиною мовчання люди вшановують пам’ять замучених голодом співвітчизників. Коли стемніло, учасники заходу біля пам’ятного знаку запалили свічки в пам’ять про мільйони загублених життів. На підвіконнях затріпотіли вогники – це люди запалили свічки – знак нашої скорботи, святий вогник, який зігріє душі загиблих, світло очищення задля нашого ж майбутнього. Згадаймо в ці хвилини всіх українців, загиблих голодною смертю на рідній землі. Адже тільки пам’ятаючи та шануючи пам’ять невинно убієнних від голоду, ми можемо уникнути нових історичних помилок та не допустити подібних трагедій для нашої країни. | |
|