Відбулася незабутня зустріч ветеранів м. Знам’янки із головою ветеранської організації м. Лисичанська Луганської області: Михайлом Петровичем Царинником – Почесним громадянином м. Лисичанська, Почесним ветераном України, Відмінником народної освіти України (25 років очолював педагогічний коледж м. Лисичанська).
   В часі зустріч була обмежена, але і за короткий час ветерани Знам’янщини із перших вуст почули правду про настрій ветеранів і відношення до України, її символіки, почули слова великої вдячності на їх адресу від ветеранів звільненого Лисичанська за милосердну акцію – збір коштів на підтримку ветеранів.
"По декілька тижнів люди жили в підвалах, багато із них втратили домівки, роками нажите майно, але ветерани, як і все населення,- розповідав Михайло Петрович-, хочуть мирного життя, розпочати з чистого аркуша, але щоб не чути пострілів, плачу дітей і матерів.
   Сам Михайло Петрович спілкувався на чистій українській мові і утиску, як він говорив, жодній мові в Лисичанську не було. І шквал негативної інформації, яка розповсюджувалась по всьому Донбасу, не змогла переламати більшість населення і відмовитись від своєї Батьківщини – України. Особливо переломним моментом у свідомості людей стало, коли звільняли солдати м. Лисичанськ і ділились з населенням хлібом, тушонкою та іншими продуктами. І жодного прикладу не можна навести, щоб солдати над кимсь поглумились чи розстріляли, як це залякували сепаратисти окупованого Лисичанська та інших міст Луганської області.
   Михайло Петрович привів страшну статистику: із 33 підприємств, які працювали, наповнювали бюджет міста, залишилось тільки три. Розстріляні, розграблені і вивезено обладнання таких гігантів Лисичанська, як нафтопереробний завод, резиновий, содовий, стікольний заводи, шахти затоплені. Але віра і надія у лисичан залишилась: світ не без добрих людей і не залишать їх сам на сам, які і інші звільнені міста.    Сьогодні єдине бажання і ветеранів, і всього населення Лисичанська – зберегти мир і дати можливість розпочати розбудову міста. А ветерани вже проходили цей шлях – війна, голод, розбудова і тому стали прикладом незламної сили волі і працездатності у зруйнованому Лисичанську.
   На багато питань відповів сивочолий, вельмишановний гість із Лисичанська, дійсний патріот України, але суть їх була одна: Україна – єдина, незалежна, Донбас був і залишиться в складі України, як і рідне місто Лисичанськ.
   Фотографія на згадку, знову і знову щирі слова вдячності ветеранам Знам’янщини за порозуміння і підтримку ветеранів Лисичанська у такі важкі часи після звільнення. Особлива вдячність і нашим ветеранам – фронтовикам Босненку І.Н., Петрову І.С., Машковському Г.Т, Кондратенку В.Ф., які одні з перших після оголошення в газеті «Знам’янські вісті» принесли кошти для підтримки ветеранів звільненого Лисичанська, знаючи ціну мирного неба і смак хліба. 
    Нагадуємо: щоденно з 10:00 до 12:00 в приміщенні міської організації ветеранів України (вул. Жовтнева, 17/1) приймаються кошти для підтримки ветеранів звільненого Лисичанська.