17:48 Напередодні Міжнародного дня інвалідів | |
День инвалидов – необычный день
Торжественный, но с отблеском печали. Нет-нет и набежит на лица тень. Вы у друзей такое замечали? Но жизнь есть жизнь. Хоть пенсия мала, Не ждем, что кто-то нам долги заплатит. Мы оптимисты Нашего тепла Не только нам, но и здоровым хватит… У 1992 році за підсумками Десятиріччя ООН Генеральна асамблея проголосила 3 грудня Міжнародним днем інвалідів. Українське суспільство разом зі світовим співтовариством відзначає Міжнародний день інвалідів. Проведення Міжнародного дня інвалідів спрямовано на залучення уваги до їх проблем, захист їх гідності, прав і благополуччя, на залучення уваги суспільства на переваги, які воно отримує, від участі інвалідів в політичному, соціальному, економічному і культурному житті.
Якщо на початку ХХ століття основними проблемами були турбота й догляд за хворими інвалідами, то всередині століття активно піднімається питання їхнього навчання, одержання ними технічних та інших засобів реабілітації, інтеграції їх в суспільство. Міжнародний день інвалідів відзначає і наша держава. 1 грудня 2011 року у приміщенні територіального центру нашого міста відбулась зустріч за «круглим столом» з представниками органів місцевої влади та самоврядування, управління праці соціального захисту населення , відділу по обслуговуванню ветеранів та інвалідів , міської ради ветеранів , міської громадської організації Червоного Хреста , територіального центру соціального захисту населення. Мета даного заходу – привернення уваги суспільства до проблем тих хто став інвалідом від народження, в дитинстві чи під час дорослого життя. З нагоди цього свята до всіх присутніх звернулись міський голова І.Крижановський та секретар міської ради А.Тесленко, які наголосили, що цей день – не свято, а скоріше нагода привернути увагу здорової частини суспільства до проблем людей з обмеженими фізичними можливостями – невеликі пенсії, дорогі ліки, труднощі з працевлаштуванням, навчанням, потреба у догляді і допомозі із самообслуговування, вирішенні навіть найпростіших життєвих потреб. Міська рада, її виконавчі органи з розумінням ставляться до звернень та невирішених проблем сімей, в яких проживають інваліди. Міською радою багато років поспіль приймаються місцеві програми та заходи". Начальник відділу по обслуговуванню ветеранів та інвалідів А.Волошина розповіла, що метою такого зібрання - відволікти Вас від буденності, поспілкуватися у тісному теплому колі, висловити свою повагу і захоплення Вами, які не впали у відчай, не опустили руки, не замкнулися в 4-х стінах, а в силу своїх сил і можливостей працюєте, берете активну учать в громадському житті міста, займаєтесь рукоділлям, художньою самодіяльністю, виховуєте дітей і онуків. У нас є бажання, якщо і Ви нас підтримаєте, проводити такі зустрічі не лише один раз на рік – напередодні 3 грудня, а й, по можливості, частіше- звернулась Алла Волошина.
Ви добре знаєте, що двері нашого управління, територіального центру, Ради ветеранів завжди відкриті для Вас. Мабуть усім Вам доводилося спілкуватися зі спеціалістами відділу по обслуговуванню ветеранів та інвалідів – Білоградовою Надією Сергіївною та Пастух Валентиною Василівною. Для кожного вони знайдуть теплі слова, нададуть слушну пораду, а кому потрібно – своє співчуття, допомогу. Це я можу сказати і на адресу територіального центру (Костікова Тетяна Миколаївна) та Ради ветеранів (Бабійчук Ганна Олексіївна). Тут ніхто не залишається байдужим до чужої біди, зрозуміють і допоможуть. Нагадала А.Волошина і про те, що 2 грудня, в усіх установах соціального захисту – УПСЗН, терцентрі, ПФУ, міськвиконкомі проводиться "День відкритих дверей". Користуючись нагодою, хочу Вам побажати: міцного здоров’я, життєвої енергії, незламного духу, витримки, незважаючи на деякі невдачі та смуток - не залишати надію на краще, миру і спокою у Ваших домівках. Нехай Вас оточують близькі та розуміючі люди! А також зачитала вірш Олександра Блока: Зачем, зачем во мрак небытия Меня влекут судьбы удары? Ужели всё, и даже жизнь моя - Одни мгновенья долгой кары? Я жить хочу, хоть здесь и счастья нет, И нечем сердцу веселиться, Но всё вперед влечет какой-то свет, И будто им могу светиться! Пусть призрак он, желанный свет вдали! Пускай надежды все напрасны! Но там,- далёко суетной земли,- Его лучи горят прекрасно! Тобто, як не було б важке та болісне життя, але це наше життя, і світло є, треба жити, а не існувати! | |
|