15:54 Сторінки історії Знам’янки | |
9 грудня 1943 року завершилися важкі п’ятиденні бої за звільнення Знам’янки. Могили воїнів-визволителів залишилися на території міста і району. На початку грудня вели запеклі бої за Диківський роз’їзд та східніше Знам’янки воїни 32-го Гвардійського стрілецького корпусу генерала О.І.Родимцева, 8-го механізованого корпусу генерала А.М.Хасіна, 110-ї стрілецької дивізії полковника Огородова і 95-ї сілезької дивізії полковника Олейникова. 8 грудня червоноармійці оволоділи селами Диківка і Лебідь та відкрили шлях на Знам’янку зі сходу. Великих втрат на сході від міста зазнали 170-а танкова бригада та 307-й стрілецький полк. 102 загиблих воїна цих, переважно, частин, з яких 28 ─ невідомі, поховано у братській могилі на площі офісу СВК «Колос» по вул. Ворошилова. Тут похований командир танкового батальйону майор І.О.Малиновський, воїни у званнях від рядового до капітана. Опісля боїв по всій території міста розкинулися могили воїнів. В районі міського Парку відпочинку розташувалися поховання бійців, померлих в знам’янских евакошпиталях протягом 1943-1945 років. До 10-ї річниці Перемоги всі останки воїнів були перепоховані на околиці Чорного лісу і утворено Військово-меморіальне кладовище. У 15-ти рядах, що пролягли паралельно автотрасі, розташовані могили бійців і цивільних. Тут знаходиться 456 могил воїнів і громадян міста. Біля стели розташовані вісім братських могил, у яких – останки 130 воїнів. На Військовому кладовищі спочили Герої Радянського Союзу майор М.Н.Лінник та сержант В.І.Галочкін, дев’ятеро старших офіцерів у званнях від Гвардії полковника до майора, начальник евакогоспіталю №13 Заслужений лікар України В.К.Ярних, дев’ятеро жінок ─ медсестер, фельдшерів, цивільних громадянок, вісім невідомих солдатів. Тут поховані льотчики – сержант-винищувач Н.Я.Узилевський, що помер у шпиталі у липні 1941-го, штурман бомбардувальника молодший лейтенант В.Г.Зузін, який загинув у небі над містом 28 листопада 1943 року, та лейтенант В.Д.Куліш. Створені символічні могили бійців організаторсько-партизанської групи О.П.Муханова, Б.І.Сандлера та зовсім юної М.П.Приходько, що прийняли бій у місті в ніч з 27 на 28 липня 1943 року. Жорстокими виявилися бої на північних підступах до міста. Танкісти 5-ї Гвардійської танкової армії разом із партизанами з’єднання І.Д.Діброви вели наступ на місто, селище Знам’янка Друга, село Водяне, а німці раз за разом відбивали ці атаки. Після визволення тут залишилося кілька розбитих танків, а ще – багато військових могил. У 1956 році всі ці поховання були перенесені до братської могили біля старої сільради, а нині – селищного Будинку культури. Під шатами ялин спочивають 283 бійця-визволителя, а над ними височіє статуя воїна з мечем. На 22-х щитах уздовж двох рядів виписані імена 621-го червоноармійця, що загинули за звільнення селища та жителя селища, які пішли на фронт і загинули у боях. Праворуч від будівлі Знам’янської школи І-ІІІ ступенів №6 за вул. Т.Г.Шевченка знаходиться споруда зі стелою граніту-габро. Тут – могила розвідників 110-ї Гвардійської стрілецької дивізії Героя Радянського Союзу старшини М.П.Панаріна та рядових Ю.Котова і А.Кривошеєва, які загинули у бою за звільнення сел. Знам’янки Другої. Учням всміхається юне обличчя командира розвідників, якому було лише 25 років. Пам’ятаймо визволителів! Олег Моліс - головний зберігач фондів міського краєзнавчого музею | |
|