Четвер, 02.05.2024, 00:55
Вхід | Вихід | RSS
Javascript DHTML Drop Down Menu Powered by dhtml-menu-builder.com
Belarusian  English  Russian  Ukrainian 

Меню

Категорії новин

Новини міської ради

Новини культури

Новини туризму

Новини спорту

Новини освіти

Відеоновини

Пошук

Погода та курс валют

Погода
Погода у Знам'янці

вологість:

тиск:

вітер:



Календар свят та подій

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Опитування

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Анонс подій та оголошення








Архів оголошень

Інформаційний портал


 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Відео про місто

Корисні посилання

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Головна » 2013 » Травень » 16 » Знам’янській дитячій музичній школі імені М.В. Лисенка – 50 років. Його безсмертна пісня
16:37
Знам’янській дитячій музичній школі імені М.В. Лисенка – 50 років. Його безсмертна пісня
 
12         Коли оповідати про нашу Знам’янку, її історію і розвиток про відомих людей, які полишили в біографії міста бодай один скромний рядок, то тоді славний, великий і творчий рід Лисенків вписав кілька сторінок. Знам’янка і Лисенки - тема для великої і глибокої за змістом розмови. Але питання стоїть конкретне – музична школа.
Музична школа на чолі з директором П.М. Майдебурою і в складі не зовсім чисельного колективу педагогів розпочала свою роботу в двоповерховому будиночку по проспекту ВЛКСМ. П’ятдесят років тому цей проспект серед міських вулиць був найгарнішим і найпривабливішим. На жаль, сьогодні він зовсім не схожий на проспект 60-х – 70 –х років, коли чарівні мелодії музики цілувалися з неповторними ароматами квітучих лип. Школа працювала, її класи щороку залишали десятки випускників: хто назавжди пов’язував життя з музикою, культурно - просвітницькою діяльністю, а хто просто зберігав у душі своїй відчуття прекрасного.
Змінювалося з часом багато чого: новий контингент учнів, нові директори школи: П.М. Майдебура (двічі очолював педколектив), О.М. Солонько, М.А.Собко, А.В.Штанюк – покійні. Якраз Михайло Андрійович Собко і переконав мене, аби я віддав тоді ще маленьку доньку навчатися на скрипці. Тепер вона завідує струнно – смичковий відділом муз школи. А я в свою чергу переконав директора вийти з клопотанням, аби присвоїти Знам’янській дитячій музичній школі ім’я основоположника Української класичної музики Миколи Васильовича Лисенка. Переконати вдалося всі інстанції. А ті інстанції доручили мені підготувати необхідні документи до Кабміну України. Посприяли присвоєнню школі імені великого композитора начальник обласного управління культури М.М.Сиченко, голова обласного Товариства охорони пам’яток історії та культури Є.М.Чабаненко, колишній заступник голови облвиконкому. Події відбувалися в період 150- річчя від дня народження М.В.Лисенка.
У 80-х роках минулого століття в нашу Знам’янку, яка тоді була залізничною станцією ІІІ- го класу з невеликим паровозним парком і поселенням з бараків і кілька десятків будиночків вздовж полотна, на посаду головного лікаря приїздить колишній судновий лікар Чорноморського флоту і ординатор Миколаївського морського госпіталю – Андрій Віталійович Лисенко, рідний брат композитора. Відтоді й бере початок живий і плідно – творчий місток Знам’янка – Київ. Гостював у брата неодноразово разом з троюрідним братом Лисенків, чоловіком їх меншої сестри Софії - Михайлом Старицьким, драматургом і театральним діячем, прозаїком і поетом (згадаймо його шедевр «Ніч яка місячна»).
Найбільш тривалим було їх перебування в Знам’янці – Орловій Балці (Петрове) влітку – восени 1892 року. 27 вересня м. Стрицький надіслав теплого листа Марії Заньковецькій (на конверті Знам’янський штемпель), де, зокрема, писав, що обидва залюбки працюють. Отже, наша Знам’янка позитивно впливала на творчість Миколи Лисенка. Відомо, що до 1892 року композитор вже мав у своєму доробку такі твори, як опери «Утоплена», «Наталка Полтавка», оперети «Чорноморці», «Різдвяна ніч». А в Знам’янці і в Орловій Балці завершив роботу над оркестровою музичної драми «Тарас Бульба». Саме в Знам’янці проходили музичні вечори в будиночку лікаря Андрія Лисенка.
Мені так здається, що саме педколектив музичної школи, який сьогодні очолює її випускник відмінник освіти України С.В.Івасенко, мав би виступити з доброю ініціативою: проводити у березневі дні (місяць, коли народився славетний композитор) щорічний музичний тиждень у пам’ять про Миколу Лисенка – «Чорноліські мелодії». У програмі – лекції, бесіди, концерти, конкурси. Хай його вічна пісня, бентежна музика допоможе зробити наше життя набагато кращим,змістовнішим і цікавішим. До цього все своє життя прагнув і сам Микола Віталійович. Відомо, що саме в Знам’янці він разом з М.Старицьким благословили на велику театральну сцену 17- річну доньку лікаря Андрія Лисенка Наталію Лисенко (Мозжухіну). Тут М. Старицький на скромній сцені аматорського театру залізничників вперше поставив свою п’єсу «Не судилося». У головній ролі Н.Лисенко. Закінчивши 1908 року музично - драматичну школу М.Лисенка, актором став і син лікаря А.Лисенка – Юрій Андрійович.
А в Орловій Балці (Петрове) М.В.Лисенко пророкував велике майбутнє маленькому Каромо Шимановському, згодом відомому польському композитору, піаністу – виконавцю, ректору Варшавської консерваторії.
Як бачите, зовсім не випадково музична школа носить ім’я М.Лисенка. Він ходив на цій землі, а тому в шумовинні чорноліських дубів звучить і ще довго звучатиме його вічна мелодія – мелодія Миколи Лисенка. Ви лише вслухайтеся…..
У ювілейні дні музичної школи обов’язково згадаймо талановитих педагогів, які передчасно пішли з життя не доспівавши своєї пісні, не зробивши заключного акорду – Є.Г. Стасюк, А.М.Гребенюк, О.В.Железняков. Ще раз згадаймо і покійних директорів школи.
І сьогодні в строю ветерани колективу: В.С.Борисова ,Л.М.Пахомова, В.В. Приходько, Н.В. Голубова, Ю.І.Крючков, та ін…Наполегливо працюють тут колишні випускники навчального закладу - Т.Ф.Стороженко, І.М.Бодня , С.М. Бондар, Ю.Г.Тєрьошина,Д.О.Малініна. Їх більше двадцяти чоловік і в кожного своя біографія, доля своя.
Серед тих, хто навчався чи працював у музичній школі – лауреат Міжнародного конкурсу баяністів – акордеоністів, композитор В.Д.Зубицький, заслужений працівник культури України Є.П..Мельниченко. Почесний громадянин м. Знам’янки В.Є.Шкода – нащадок Шевченкового роду…
На сьогодні в стінах школи пізнають музичні ази понад двісті учнів, які навчаються на фортепіанному відділі (завідуюча Є.В.Коваленко), струнно – смичковому (завідуюча А.О.Бельніцька), відділі народних інструментів (завідуюча Р.В.Булах), музично – теоретичному відділі (завідуюча О.В.Тихонюк). Відділи працюють під загальним керівництвом заступника директора з навчально-виховної роботи Н.А.Яблуновської.
Музика і пісня допомагають кожному із нас долати незгоди і всілякого роду труднощі. А коли музика супроводжує людину із самого дитинства, то це вже стає нормою життя. Музичній школі імені Миколи Лисенка – п’ятдесят, а це лише зеніт віку.
Треба йти далі, треба йти вперед, якби складно і не було. Музика Лисенка завжди з нами, вона допомагає жити і творити…



Олександр Рябошапка, лауреат краєзнавчої премії ім.В.Ястребова, Почесний громадянин
м. Знам’янки.
Категорія: Новини культури | Переглядів: 811 | Додав: Admin | Рейтинг: 0.0/0

Кировоград: новости и сайты