Вівторок, 23.04.2024, 16:49
Вхід | Вихід | RSS
Javascript DHTML Drop Down Menu Powered by dhtml-menu-builder.com
Belarusian  English  Russian  Ukrainian 

Меню

Пошук

Погода та курс валют

Погода
Погода у Знам'янці

вологість:

тиск:

вітер:



Календар свят та подій

Календар свят і подій. Листівки, вітання та побажання

Опитування

Статистика



Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Інформаційний портал


 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Відео про місто

Корисні посилання

 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Батьківський всеобуч


Здійснення соціальної роботи з метою попередження суїцидів серед дітей
        
12
Останнім часом дуже актуальною і важкою темою є умисне спричинення власної смерті серед дітей (самогубство або суїцид). Кількість таких випадків зростає як у всьому світі, так і в Україні, зокрема в Кіровоградській області.

За даними відділу кримінальної міліції у справах дітей УМВС України в Кіровоградській області протягом 2011-2014 років в області зафіксовано 41 випадок вчинення самоушкоджень серед дітей, в тому числі 27 випадків з летальним закінченням. 
Для успішного забезпечення комплексної діяльності, пов’язаної з профілактикою дитячих самогубств, необхідно передусім з’ясувати, які загальні передумови спричинюють суїцидальну поведінку особи. 
        
12
Мотиви суїцидальної поведінки дитини можуть бути різними. Дуже частою є хибна думка, що до суїциду схильні діти з сімей, які опинилися у складних життєвих обставинах. Як показує статистика, то більшість сімей, де виховувались діти, які вчинили самогубство або його спробу, є відносно благополучними, тому інформації до центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді про зазначені сім’ї не надходили. Дані статистики свідчать, що 92 % випадків суїциду спровоковані школою та сім’єю.
Сім’я була, є і буде завжди найважливішим середовищем формування особистості і головним інструментом, який відповідає не лише за соціальне відтворення населення, а й за відтворення певного стилю життя. Саме в сім’ї дитина проводить більшу частину свого часу, тому атмосфера в домі, моральний, культурний і освітній рівень батьків важливі для виховання дитини. 
До числа основних негативних чинників сім’ї, які впливають на суїцидальність дітей належать:
зловживання алкоголем, наркоманія або інші види антисуспільної поведінки у сім'ї;
сімейна історія суїцидів або суїцидальних спроб членів сім'ї;
недостатність уваги та турботи про дітей у сім'ї, погані стосунки між членами сім'ї і нездатність продуктивного обговорення сімейних проблем;
часті лайки між батьками, постійне емоційне напруження і високий рівень агресивності у сім'ї;
надто низькі або високі очікування з боку батьків по відношенню до дітей;
зайва авторитарність батьків;
відсутність у батьків часу і недостатня увага до становища дітей;
втрата довіри у стосунках із батьками.
Оскільки сім’я є головною інституцією у формуванні особистості дитини, основний акцент у проведенні роботи щодо попередження суїцидів центрами соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді області має бути зосереджено на проведенні відповідної роботи з батьками. 
Мотиви суїцидальної поведінки дитини можуть бути різними, в якості профілактики суциїдальної поведінки серед дітей, слід використати такі важелі як участь у громадській діяльності (спортивні змагання і події, клуби, товариства, тощо). Дитина повинна мати активну життєву позицію, впевненість у тому, що вона сама відповідальна за свою долю, вірити в те, що все, що відбувається, це результат її вільного вибору.
У підлітка, крім обов'язків, має бути ще й «віддушина» у житті - спорт, хобі, тощо – все, що дозволяє попередити негативну поведінку.
        
12
В якості профілактики суциїдальної поведінки серед дітей, слід використати захисні фактори сім’ї: розвинуті навички спілкування у сім’ї, добрі, сердечні, щирі стосунки між усіма членами сім’ї; підтримка дітей з боку сім’ї.
У дитини має бути можливість поділитися з кимось із дорослих чи однолітків своїми проблемами, сумнівами, болями, тощо. Тоді кризова ситуація не зайде у глухий кут і може бути подолана. Якщо у підлітка немає довірливих стосунків з батьками, то у його оточенні має бути хоча б одна людина, з котрою можна було б поділитися своїми переживаннями.
Хоча більшість осіб, що скоюють суїцидальну спробу, зазвичай не переходять до самогубства, однак значна частина з них повторюють ці спроби. Так, частота самогубств серед дітей, котрі раніше скоїли суїцидальні спроби, у 40 разів вище, ніж у тих, які не скоювали таких спроб.
Першим кроком у запобіганні самогубства завжди буває встановлення довірливого спілкування між дітьми та батьками. Іноді батьки не знають як поговорити про це з дітьми, сама ситуація загострює їх власні психологічні конфлікти або виявляє існуючі проблеми. 
Для прикладу додаються поради для дорослих як навчитися слухати своїх дітей.

Поради дорослим, як навчитися активно слухати:

Розмовляти в спокійному місці, щоб уникнути можливості бути перерваним у бесіді.

Приділяти всю увагу співрозмовнику, дивитися прямо на нього, зручно, без напруження розташувавшись навпроти.

Переказати те, що співрозмовник розповів вам, щоб він переконався, що ви дійсно зрозуміли суть почутого та нічого не пропустили.

Дати можливість співрозмовнику висловитися, не перебиваючи його, і говорити тільки тоді, коли перестане говорити він.

Говорити без засудження та упередження, що сприяє посиленню у співрозмовника почуття власної гідності.

Якщо ви чуєте

Обов'язково   скажіть

Не кажіть

«Ненавиджу школу!»

«Що відбувається в школі, хто примушує тебе так почуватися?»

«Коли я був у твоєму віці...

Ти просто ледар!»

«Все здається таким безнадійним...»

        

 

 

 

«Іноді всі ми почуваємо­ся пригніченими. Давай поміркуємо, які в нас проблеми і яку з них треба розв'язати в першу чергу»

«Подумай краще про тих, кому ще гірше, ніж тобі»

«Усім було б краще без мене!»

 

«Ти дуже багато значиш для мене і мене бентежить твій настрій. Скажи мені, що відбувається»

 

«Не кажи дурниці. Давай поговоримо про щось інше»

«Ви не розумієте мене!»

«Розкажи мені як ти почуваєшся. Я дійсно хочу це знати»

 

«Хто ж може зрозуміти підлітків у наші дні?»

«Мамо, я здійснив поганий вчинок»

«Давай сядемо і поговоримо про це»

«Що посієш, те й пожнеш»

«А якщо у мене не виходить?»

 

«Якщо не виходить, я буду знати, що ти зробив усе можливе»

«Якщо не вийде — значить, ти недостатньо постарався»



Поради щодо встановлення довіри між підлітком і батьками 
в кризовий для них період:

1. Уважно вислухайте підлітка. Прагніть до того, щоб підліток зрозумів, що він вам не байдужий і Ви готові зрозуміти й прийняти його: не перебивайте, не виявляйте свого страху, ставтеся до нього серйозно, з повагою.

2. Запропонуйте свою підтримку та допомогу. Спробуйте переконати його, що даний стан тимчасовий і швидко мине. Виявіть співчуття й покажіть, що ви поділяєте й розумієте його почуття.

3. Поцікавтеся, що зараз найбільше турбує підлітка.

4. Упевнено спілкуйтеся з підлітком. Саме це допоможе йому повірити в його сили. Головне правило роботи з дітьми – не нашкодити.

5. У спілкуванні з підлітком використовуйте слова, речення, які сприятимуть контакту: розумію, співчуваю, звичайно, хочу допомогти.

6. У розмові з підлітком дайте йому зрозуміти, що він потрібен іншим і унікальний як особистість. Кожна людина, незалежно від віку, прагне дати позитивну оцінку своїй поведінці, переживає потребу в похвалі.

7. Недооцінка гірша, ніж переоцінка. Надихайте підлітка на високу самооцінку. Вмійте слухати, довіряти й викликати довіру в нього.

8. Звертайтеся по допомогу, консультацію до спеціаліста, якщо Вас щось насторожило в поведінці підлітка.

У випадку, коли Ваші діти виявляють суїцидальні тенденції або відчай, слід поводитися так:

1. Залишайтесь самими собою, щоб дитина сприймала вас як щиру, чесну людину, якій можна довіряти.
2. Дитина має почуватися з вами на рівних як з другом, це дозволить встановити довірливі та чесні стосунки. Тоді вона зможе розповісти Вам про наболіле.
3. Важливо не те, що ви говорите, а як ви це говорите, чи є у Вашому голосі щире переживання, турбота про дитину.
4. Майте справу з людиною, а не з «проблемою», говоріть з дитиною на рівних, не варто діяти як вчитель або експерт, розв’язувати кризу 
прямолінійно – це може відштовхнути дитину.
5. Зосередьте свою увагу на почуттях дитини, на тому, що вона замовчує, дозвольте їй вилити вам душу.
6. Не думайте, що вам слід говорити щоразу, коли виникає пауза в розмові, використовуйте час мовчання для того, щоб краще подумати і Вам, і дитині.
7. Виявляйте щире співчуття та інтерес до дитини, не перетворюйте розмови з нею на допит, ставте прості, щирі запитання, які будуть для дитини менш загрозливими, аніж складні, «розслідувальні».
8. Спрямовуйте розмову в бік душевного болю, а не від нього, адже Ваш син чи донька саме Вам, а не чужим людям, може повідомити про інтимні, особисті, хворобливі речі.
9. Намагайтеся побачити кризову ситуацію очима своєї дитини.
10. Дайте своєму синові чи доньці знайти свої власні відповіді, навіть тоді, коли вважаєте, що знаєте вихід із кризової ситуації.
11. Ваша роль полягає в тому, щоб надати дружню підтримку, вислухати, бути зі своєю дитиною, коли та страждає, навіть якщо вирішення проблеми начебто не існує. Дитина у стані горя, в ситуації безвиході може примусити Вас почуватися безпорадними й дурними, але Вам, на щастя, найчастіше і не слід примати будь-яких певних рішень, негайно змінювати життя або навіть рятувати її – Ваш син або дочка врятуються самі, варто тільки довіряти їм.
12. І останнє – якщо ви не знаєте, що говорити, не кажіть нічого, просто будьте поруч!

Для підвищення самооцінки доцільно застосовувати такі заходи:

завжди підкреслюйте все добре й успішне, властиве Вашій дитині – це підвищує впевненість у собі, підвищує віру в майбутнє, покращує її стан;

не чиніть тиску на підлітка, не висувайте надмірних вимог у навчанні, житті, тощо;

демонструйте дитині справжню любов до неї, а не тільки слова, щоб вона дійсно відчула, що її дійсно люблять;

сприймайте, любіть своїх дітей такими, якими вони є – не за гарну поведінку та успіхи, а тому, що вони Ваші діти, Ваша кров, Ваші гени, майже Ви самі;

підтримуйте самостійні прагнення своєї дитини, не захоплюйтесь її оцінюванням, не судіть її, знайте, що шлях до підвищення самооцінки лежить через самостійність і власну успішну діяльність дитини;

слід тактовно і розумно підтримувати всі ініціативи своєї дитини, спрямовані на підвищення самооцінки дитини, особистісне зростання, фізичний розвиток, які посилюють успішність самостійної діяльності і життєдіяльності; майте на увазі, що підліток рано чи пізно має стати незалежним від своєї сім’ї й однолітків, налагодити стосунки із протилежною статтю, підготувати себе до самостійного життя і праці, виробити власну життєву позицію.

Категорія: Батьківський всеобуч | Додав: Admin (16.12.2014)
Переглядів: 1225

Кировоград: новости и сайты